Безособовим називають дієслово,

що означає дію, яка реалі­зується сама по собі, незалежно від діяча. Безособові дієслова вживаються у

формі 3-ої особи однини або у формі середнього роду минулого часу. Вони можуть також мати форми умовного способу та інфінітива. Проте насправді значення особи, числа й роду безособові дієслова не мають, бо дії чи стан, які вони озна­чають, відбуваються незалежно від

нашої волі. Тому безособове дієслово ніколи не поєднується з підметом. У безособових односкладних реченнях воно виступає головним членом — присудком.